Цікаво знати що....

/Files/photogallery/x_6015a368.jpg

Перші бібліотеки

Перша бібліотека виникла 8000 років тому. Мешканці Давньої Месопотамії писали на глиняних дощечках за допомогою тонкої палички, яка називалася "клин". Їх спосіб псьма відомий як "клинопис". Дощечки випалювалися, а найцінніші з них вміщувалися в спеціальні конверти з глини, щоб не псувалися. Археологи знайшли тисячі таких дощечок, які зберігалися у палацах і були розсортовані в залежності від їх тематики. Такі були перші бібліотеки.

Бібліотеки Давнього Єгипту знаходились в храмах: їх охороняли священики. Єгиптяни писали на папірусі, який потім згортали в рулон навколо палиці з наконечниками і зберігали в скринях або на полицях.

Найзнаменитішою була бібліотека в Александрії. Вона виникла приблизно у 300 році до н.е. Там зберігалися понад 700 000 сувоїв папірусу. Усі "книги" були класифіковані за 120 темами і описані в каталогах

./Files/photogallery/knigi-114.gif

Давні римляни першими здогадалися будувати публічні бібліотеки. Юлій Цезар планував створити цілу систему публічних бібліотек, і після його смерті вони почали коритуватися особливою популярністю. Багаті мешканці Рима спеціально заснували бібліотеки для незаможніх, а також самі збирали величезні колекції книг для себе. До IV століття в Римі існувало 28 публічних бібліотек.

На початку нашої ери бібліотеки стали невід'ємною частиною церков і монастирів. Ченці читали й переписували книги: багато бібліотек підтримувалися завдяки їх зусиллям.

Наприкінці періоду Середньовіччя, коли були побудовані величні собори, люди почали будувати маленькі бібліотеки при соборах. Університети також почали колекціонувати книги. Університети Парижа, Гейдельберга і Флоренції славилися своїми колекціями "прикутих" книг. Книги було так важко робити, що їх приковували до стін великими ланцюгами, щоб уникнути прикрощів.

З 1400 року Університет в Оксфорді почав збирати бібліотеку. Нині його Бодлейнська бібліотека - найбільша серед університетських бібліотек. Публічні бібліотеки, якими ми їх знаємо сьогодні, існують всього 100 років.

Перші книги/Files/photogallery/knigi-194.gif

Книги в тому вигляді, в якому ми їх знаємо, з'явилися тільки в середні віки. Папірус, згорнений в трубочки, замінював їх. Листи папірусу склеювалися разом і згорталися в сувії.

До середини XV століття папірус був витіснений пергаментом. Його робили зі шкіри овець і кіз, а найтонший пергамент отримували з телячої шкіри. На одному боці писали текст, потім нарізували листи одного розміру і скріплювали їх за допомогою шкіряних ременів. Такі були перші книги, якщо ми можемо їх так назвати.

Але книги, які хоч віддалено нагадували сучасні, були уперше зроблені в середні віки. Чотири шматки пергаменту складали навпіл: з кожного виходило ніби два листи. Потім їх вкладали один в одний: в сумі виходило 8 листків, або одна секція.

Готові секції відправляли писареві. Він писав текст. Писар роз'єднував листи й працював над кожною сторінкою окремо. Пергамент був досить щільний, щоб писати з двох сторін.

Потім закінчені секції відправлялися до палітурника. Він зшивав кожну секцію мотузками по лінії згину. Далі заготовлялися дерев'яні обкладинки. Кінці мотузок просмикувалися крізь отвори в дереві, щоб скріпити секцію й обкладинку. Потім до дерев'яних обкладинок приклеювали великий шматок шкіри, закриваючи їм згини секцій. Готові книги прикрашалися й дбайливо зберігалися.

Більшість книг в середні віки були написані на латині. В Україні книгодрукування почалося з другої половини XVI століття і пов'язане з іменами І.Федорова та П.Мстиславця. Перші книги, видані сучасною українською мовою - "Енеїда" І.Котляревського(1798р), "Кобзар" Т.Шевченка (1840).

Перші енциклопедії/Files/photogallery/knigi-136.gif

Сьогодні слова розташовані в енциклопедіях в алфавітному порядку, так що в них легко знайти потрібне слово. Але автори давніх енциклопедій розташовували в них слова, як їм було бажано. Наприклад, автор однієї з середньовічних енциклопедій почав книгу з оповідань про Бога і ангелів, а закінчив описом парфумів та запахів, квітів та списком 36 видів яєць.

Найдавніша енциклопедія, що дійшла до нас, була написана у I столітті до н.е. в Римі Плінієм. Вона називалася "Природна історія". 37 томів книги містили понад 20 000 статей. Пліній використовував цитати понад 450 авторів. Цю книгу вважали настільки цінною, що до 1536 року її видавали 43 рази.

Найбільшою була третя китайська енциклопедія. Один з китайських імператорів, який помер в 1721 році, наказав скласти цю книгу. Вона містила 5020 томів.

Першу енциклопедію, де слова розташовувалися в алфавітному порядку, склав англійський священик Джон Харріс. Вона вийшла у світ в 1704 році й називалася "Універсальний Англійський Словник Науки й Мистецтв".

Перші казки/Files/photogallery/knigi-188.gif

Читаючи казки й насолоджуючись ними, ми вважаєм, що їх створив автор. Якщо книга написана в сьогоднішній час, так і є.

А чи знаєте ви, що у давні часи люди не вигадували казок? Великі казкарі просто переказували, що вони чули. І розповіді існували, таким чином, тисячі років. Багато казок було створено на основі подій, що реально відбулися, завдяки людській пам'яті. Але, звичайно, потрібно вдуматися у зміст розповіді, щоб визначити, як це могло бути насправді.

Людину приваблює все невідоме, загадкове. У результаті при передачі розповідей від батьків до дітей події абсолютно звичайні з течією часу описувалися як майже надприродні.

Хоч казки мали джерела у дійсному, реальному житті, не викликає сумнівів, що люди вірили й в чудеса. Персонажами казок були істоти, схожі з людиною, але що володіють магічною силою. Вони могли стати невидимими або змінити форму, часто з'являлися в образах тварин або птахів. Вони могли проникати крізь стіни й інші тверді предмети. Вони могли передбачити майбутнє. Деякі були безсмертні, інші жили сотні років.

Імена і види казкових персонажів, що мабуть, існували у різних країнах, знайомі нам - феї, ельфи, гноми, домові, гобліни, тролі й так далі.

http://mir-skazki.org Скільки казок на землі? Тисячі. У кожного народу вони є, у кожного часу. На цьому сайтіі зібрані найрізноманітніші і цікаві народні казки.

 

Музей книги

/Files/photogallery/01.jpgУ Чернігівській області це єдиний Музей книги, який на професійному рівні комплектує колекції унікальних старовинних видань ХУІ – початку ХХ ст., веде роботу по їх дослідженню, збереженню та реставрації. Музей було створено 1985 року з ініціативи тодішнього ректора Ніжинського державного педінституту Федора Степановича Арвата та директора бібліотеки Наталії Олександрівні Ленченко на базі унікальних книжкових зібрань університетської бібліотеки – однієї з найдавніших наукових книгозбірень України. Від 1986 року музей носить ім'я одного з учасників його створення професора Григорія Петровича Васильківського (1905-1986).

Початок формування книжкових зібрань Ніжинського університету сягає початку XIX ст. і тісно пов'язаний з іменами засновників Ніжинської Гімназії Вищих Наук братів Олександра та Іллі Безбородьків. З нагоди відкриття в Ніжині у 1820 році навчального закладу, нащадок родини Безбородьків, відомий меценат та його почесний попечитель граф О.Г.Кушелєв-Безбородько подарував Гімназії перші 2500 томів книг російської та європейської літератури ХVІІІ- початку ХІХ ст. з родинної бібліотеки. Згодом фонди поповнювали нові надходження від різноманітних благодійників, спеціальна література, навчальні посібники, передплатні та періодичні видання. У 1875 році, після реорганізації Гімназії у Ніжинський історико-філологічний інститут, бібліотека придбала цінні книжкові зібрання професорів Московського університету С.П.Шевирьова (1806-1864), Лейпцизького – Ф.-В.Річля (1806-1876), директора Санкт-Петербурзького історико-філологічного інституту І.Б.Штейнмана (1819-1872), колекцію унікальних стародоруків ХVII-XVIII cт. Н.М.Михайловського. Невдовзі її склад поповнили дублетні примірники польських стародруків з колекції «Polonica» бібліотеки Варшавського університету та рідкісні палеотипи та стародруки ХVІ-ХVІІІ ст. з Ніжинського Грецького Олександрівського училища. Згодом бібліотеку поповнювали цінні приватні зібрання директорів Ліцею В.Кукольника, І.Орлая та Х.А.Екеблада, академіків В.І.Рєзанова та К.Харламповича, професорів І.Г.Турцевича, М.Н.Бережкова, К.Ф.Радченка, протоієрея о.Андрія Хойнацького та ін. Формувався унікальний рукописний фонд бібліотеки, де зберігалися унікальні кодекси ХI-ХІХ ст., у тому числі грецьке рукописне Євангеліє Х-ХІ ст. на пергаменті, фрагменти рукописної грузинської Біблії ХI-ХIIІ ст., західно- та південнослов'янські рукописи та грамоти венеціанських дожів ХІV-XVI ст., українські та російські рукописні книги ХVI-ХIХ ст., окремі редакції козацьких літописів та «Ніжинський літопис» XVII-XVIII cт., автографи творів та листи письменника М.В.Гоголя тощо. На жаль, ці унікальні рукописи та інші стародруки впродовж 1930-1950-х рр. безжально вилучалися з Ніжина і перебувають тепер у фондах Інституту Рукопису Національної Бібліотеки України імені В.Вернадського, бібліотеки Київського Національного Університету імені Т.Шевченка та інших наукових центрів України.У двох невеликих залах Музею представлено понад 3000 експонатів, кожен з яких має свою цікаву історію. Гордістю бібліотеки є унікальні колекції європейських палеотипів (видань першої половини ХУІ ст.), зразки видавничої продукції видатних європейських друкарських фірм – альдіїв, фробенів, ельзевірів, ет’єнів та ін. Тут можна побачити рідкісні примірники видань творів давньогрецького філософа Платона (Венеція, 1513 та 1517 рр.), «Іліаду» та «Одіссею» сліпого співця Гомера (1544 та 1743 рр.), «Енеїду» Вергілія (1567), класичні видання ХVI-XVIII ст. творів європейських мислителів Ніколо Макіавеллі, Еразма Роттердамського, Томаса Гоббса, Френсіса Бекона, Рене Декарта, Готфрида Лейбниця та інших. Широко представлені слов'янські кириличні стародруки, зокрема книги Кирила-Транквіліона Ставровецького, митрополита Петра Могили, архієпископа Лазаря Барановича, духовних письменників Антонія Радивіловського, Симеона Полоцького, Іоанна Максимовича, Димитрія Туптала-Ростовського, навчальна література ХVІІ-ХVІІІ ст., прижиттєві видання наукових праць вихованця Києво-Могилянської Академії Михайла Ломоносова, російського поета Олександра Пушкіна тощо. /Files/photogallery/02.jpg
Величезне зацікавлення у відвідувачів викликає постійно діюча виставка, присвячена життю та творчості талановитого українського філософа, барокового поета, вченого-педагога та релігійно-духовного діяча митрополита Стефана Яворського (1658-1722), дитячі роки якого пов’язані з Ніжином. Даруючи місту дитинства власну унікальну бібліотеку, С.Яворський написав проникливо зажурливу передсмертну елегію, яка стала явищем в українській літературі того часу. Ось рядки з неї в перекладі з латини українського поета-неокласика Миколи Зерова: «В путь вирушайте, книжки, що часто гортав я і пестив, В путь, моє сяйво, ідіть! втіхо й окрасо моя! Іншим щасливішим душам поживою будьте однині, Інші блаженні серця нектаром вашим поїть!» Серед експонатів Музею є й книга-рекордсмен – запрестольне Євангеліє 1689 року з Ніжинського Благовіщенського монастиря, подарунок рідного брата С.Яворського – Федора. Це – величезного розміру фоліант, що важить майже 18 кілограмів! Деякі сторінки цього унікального видання від руки розфарбовані кольоровими фарбами, а заголовки – визолочені… /Files/photogallery/03.jpg
Широко представлені в експозиції видання з історії книги, літописання та книгодрукування в Україні (перші видання «Повісті временних літ», «Руської правди», «Слова о полку Ігоревім», репринтні відтворення «Остромирова Євангелія» 1056-1057 рр. та «Ізборника» князя Святослава 1073 р.), перші видання козацьких літописів («Самовидця», С.Величка, Г.Грабянки, «Діаріуш» М.Ханенка), праці з української історії та історіографії («Історія Русів», «Історія Малої Росії» Д.Бантиш-Каменського, 5-томна «Історія Малоросії» М.Маркевича, праці та історичні монографії О.Бодянського, М.Костомарова, Д.Мордовцева, Д.Яворницького, О.Лазаревського, академіка К.Харламповича). Окремий розділ присвячений науковій спадщині видатного українського історика та громадського діяча академіка М.С.Грушевського, де представлені прижиттєві видання класичних праць всесвітньо відомого вченого: десятитомна «Історія України-Руси», «Нарис історії Київської землі», «Історія української літератури», «Ілюстрована історія України». Окремі тематичні розділи присвячені французькій літературі доби просвітництва XVIII ст./Files/photogallery/04.jpg Своїм вишуканим оздобленням вражають прижиттєві видання книг Мольєра, Бомарше, Вольтера, Монтеск'є, Гельвеція, славнозвісний 30-томний енциклопедичний словник Даламбера та Дідро 1751 р. Українська художня література та публіцистика представлена раритетними виданнями творів Г.Сковороди, І.Котляревського, Г.Квітки-Основ'яненка, П.Куліша, М.Драгоманова, І.Нечуй-Левицького, О.Кониського, М.Вовчка, Л.Українки, І.Франка. Звичайно, почесне місце в експозиції займає творчість видатного ніжинського «студента» – письменника Миколи Васильовича Гоголя, 200-річний ювілей якого цього року святкуватиме Україна. Заслуговує на увагу підбірка творів Т.Г.Шевченка, зокрема три видання «Кобзаря» великого українського поета: петербурзьке 1867, празьке 1876 та київське 1918 року. Окрема вітрина присвячена рідкісним виданням часів українських національно-визвольних змагань та Української Народної Республіки 1918-1920 рр.

Цікаві факти про книги

Історія виникнення книги бере свій початок з тих часів, коли створивши писемність, людство починає шукати способи матеріалізувати свої думки, передати наступним поколінням накопичені століттями знання та досвід.

До винайдення Йоганом Гутенбергом (1400-1468) книгодрукування, книжки були рукописні, наприклад книга-сувій із текстом “Іліади” Гомера довжиною близько… 150 метрів.

/Files/photogallery/1249383242_1248868233_x_1ea46c6a.jpgУ бібліотеці індійського міста Адьяр зберігаються сотні книжок, що писалися на аркушах, виготовлених з пальмового листя. Сторінки таких книжок прикрашали золотом, дорогоцінним камінням.

Серед старовинних монгольських і тібетських книг є справжні манускрипти, тексти яких писалися сумішшю золота, срібла, коралів, перлів, бірюзи, глазурі, перламутру, сталі та міді. Є тут також книжки з текстами, вишитими по шовку та сап’яну різнокольоровими нитками… без жодного вузлика.

Ще одна унікальна книжка, сторінки якої зроблені із срібла, а букви “написані” золотом. На виготовлення такого ювелірного шедевру було витрачено більш ніж 50 кілограмів золота та близько 600 кілограмів срібла.

В наші часи з’явилася “металева книга”. Виготовив її коваль Костов з болгарського міста Враца. Книга, 22 сторінки якої зроблені із… заліза, важить близько 4 кілограмів, хоча розміри її звичні – 18 на 22 сантиметри.

Серед книжок зустрічаються справжні велетні. Так, одним з найтовщих романів, напевно, слід вважати “Кларису” – роман англійського письменника Семюела Річардсона. Він містить 984 870 слів, майже на 200 тисяч слів більше, ніж у Біблії. Роман побачив світ у середині XVIII століття.

Але пальма першості у створенні подібного роману належить японському письменникові XIX століття. Автор працював над ним 40 років. Роман складається із 100 томів по тисячі сторінок у кожному, вага одного примірника 60 кілограмів. У романі налічується майже 32 мільйони слів.

Не менш цікаве і “Диявольське Євангеліє”, яке зберігається у королівській бібліотеці в Стокгольмі. Його обкладинка зроблена з дубових дощок товщиною 4 сантиметри, а прикрашають книгу масивні защіпки з кованого заліза. На виготовлення пергаментних сторінок пішло понад 100 козячих шкір.

З виданням “Історії Південної півкулі”, що було видруковано у США, можливо знайомитися лише за допомогою… спеціального двигуна, адже важить вона 225 кілограмів, в розгорнутому вигляді її ширина дорівнює 2 метри 70 сантиметрів, а висота – 2 метри.

А ось мода на так звані мініатюрні книжки виникла наприкінці XVIII століття, завдяки примхам Марії-Антуанетти, яка забажала носити улюблені книжки… в рукавичці. Однак ще задовго до цього робилися спроби виготовлення таких оригінальних видань. Прародителькою їх можна вважати старовинну рукописну мініатюрну книгу, яка зберігається в Єреванському книгосховищі Матенадаран. ЇЇ вага лише – 19 грамів.

Найменша книжка видана у 1896 році в італійському місті Падуя, її розмір 16 мм х 11 мм, що дорівнює приблизно розміру нігтя на великому пальці руки. У цій книзі надрукований лист Галілео Галілея.

На стінах храму у Фівах висічений древній літопис. Стіни храму є своєрідною книгою, найбільшою у світі за своїми розмірами, оскільки кам’яні “сторінки” її сягають сорока метрів завширшки

Найбільша книга світу

/Files/photogallery/3447.jpgУ Британії, на виставці національної бібліотеки - Magnificent Maps:Power, Propaganda and Art, була представлена ​​книжка рекордсмен, висота якої становить 180 сантиметрів. Такий великий книги у світі більше немає, більше того книга цікава не тільки своїм розміром, але й історією. У цій книзі зібрано 37 друкованих карт, які видали в 1660 році спеціально для англійського короля того часу Карла II. На цих 37 зображеннях Землі увічнені абсолютно всі знання і уявлення людства того часу про світ. Книгу вже ні один раз досліджували історики, в ній зберігаються багатющі дані про той час. Всі атласи представляють собою, насправді, настінні карти, з розміром 1,9 x 1,75, які були акуратно підшиті і багато прикрашені. Немає жодної більш багатою на інформацію книги, ніж ця, хоча в Книгу рекордів Гіннесса її занесли саме через її розмірів, але вона могла бути удостоєна цієї книги ще й з-за своєю колосальною інформативності.

Найменша книга світу

/Files/photogallery/25379.jpg

Найменша із надрукованих книг має розміри 0,95 х 0,95 мм. 100 екземплярів «Дванадцяти часових знаків - китайський Зодіак», виготовила в жовтні 2000 р. друкарня «Топпан К°, Лтд.» під керівництвом Музею друку (Токіо, Японія). 16- сторінкова книга містить картинки із зображеннями 12 тварин китайського Зодіаку та їхні імена англійською мовою і японськими ієрогліфами.

/Files/photogallery/knigi-83.gif

У світі книжок

Найдавніша з книг, що збереглася до нашого часу, надрукована на території України кириличним шрифтом. Це "Апостол", виданий 15 лютого 1574 року у Львові Іваном Федоровичем (Іваном Федоровим). Це єдина книга, випущена ним у Львові. Однак на могильній плиті Івана Федоровича було вирізано, між іншим, що він своєю працею "друкування занедбале відновив", можливо, мають тут на увазі кириличні друки, призначені для України, що їх випустив у Кракові Святополк Фіоль.

Ще й досі зберігся зобобон, що вкрасти книжку чи не повернути її господареві — не гріх. Через це з давніх часів було вироблено особливі заходи проти книгокрадів. Колись у бібліотеках Західної Європи найцінніші книги приковувалися до своїх місць ланцюгами. Та одним з найцікавіших за ходів проти цього зла був засіб, який широко практикувався в Україні. На полях книги чи на початку її писалося міцне закляття або й лайка до того, хто захотів би книжку привласнити. В давні часи такий спосіб виявлявся ефективним. Ось зразки таких написів: "Хто хотів би цю книжку віддалити з цього місця, той буде мати зі мною справу перед божим судом", "Хай ця книга перебуває в цій церкві вічно, а хто її візьме, хай буде проклятий, хай буде засуджений на невгасимий вогонь, і хай точить його невсипущий черв'як". Незважаючи на такі прокляття, книги все-таки крали: нові їх власники, щоб зняти з себе прокляття, старанно відшкрібали чи виривали "страшні" написи.

Як вихідну картку в старій книзі під текстом літописів, збірників, повчань старі писарі лишали записку від себе, укладену здебільшого у формі молитви з оправданням своєї нетямучості і висловлюючи радість, що важка праця переписування закінчилася. Такі записи часто укладалися афористично, на зразок: "Радіє заєць, утікши із сіті, радіє віл, дооравши ниву, — так само радіє і писар, дописавши книгу". Закінчується книга дуже часто проханням: помилки виправляти, а переписувача не проклинати. Загалом наші предки дивилися на книжку з великою повагою і ставилися до неї дуже серйозно. "Шукай пожитку в книгах, в духовному харчі і доступишся вічного життя!" — радив один із таких переписувачів Іван Томашівський ще в 1680 році.

Умільці багатьох країн створили цілу низку мініатюрних книжок, але мікромініатюрна книжка "Кобзар", створена українським майстром М. Сядристим, — найменша у світі: її площа — 0.6 кв. мм. Не майже у 19 разів менше від найменшої японської книги. Сторінки настільки тонкі, що перегортати їх можна лише кінчиком загостреного волоска. Зшито книгу павутинкою, а обкладинка зроблена з пелюстки безсмертника.

7 лютого 2003 року мине 520 років з того часу, як вийшла в світ перша друкована книга українського автора. Це було "Прогностичне судження на 1483 рік..." відомого українського вченого XV ст. Юрія Котермака (Дрогобича), видане в Римі у друкарні Еухаріуса Зільбера. Юрій Котермак — магістр, доктор філософії та медицини, ректор знаменитого Болонського університету, професор і декан медичного факультету Київського університету, королівський лікар, автор багатьох праць з астрономії. Серед учнів Котермака були відомий поет-гуманіст Конрад Цельтес, молодий М.Копернік. Таким був наш славетний дрогобичанин Юрій Котермак, син простого ремісника. Багато встиг, а ще більше не встиг зробити за 44 роки короткого й бурхливого життя в науці вітчизняний вчений-гуманіст, вчений-патріот.

Цікаве про слово/Files/photogallery/knigi-176.gif

Найдовшим словом в українській мові, що містить тридцять літер, є "дихлордифенілтрихлорметилметан" — назва одного з пестицидів.

Згідно з "Коротким словником синонімів української мови", у якому розроблено 4279 синонімічних рядів, найбільшу кількість синонімів має слово "бити" — 45.

Найдовша абревіатура в українській мові — це, мабуть, ЦНДІТЕДМП — Центральний науково-дослідний інститут інформації і техніко-економічних досліджень з матеріально-технічного постачання. Абревіатура містить дев'ять літер.

Паліндром (перевертень) у перекладі з грецької — той, що вертається, тобто слово, словосполучення чи фраза, які можна читати й зліва направо, й справа наліво, причому звучання й значення залишаються однаковими. П'яти- і шестибуквенних перевертнів досить багато, а ось семибуквенних поки відомо усього два: "ротатор" і "тартрат" (сіль винної кислоти). Якщо йдеться про фрази паліндроми, то до найдовших належить "Я несу гусеня". Інколи укладачі композицій не враховують букви "й", "ь" або здвоєнні приголосні вважають за одну літеру. Ці дрібні порушення дзеркальності допустимі, оскільки укладання композицій — справа непроста. У цьому випадку найдовшою фразою-перевертнем є "Аргентина манить негра".

1880 року в Одесі вийшла унікальна наукова розвідка польського і російського філолога Михайла Красуського "Древность малороссийского языка", де українська мова розглядається як праматір народів Індії та Європи. Колосальні знання багатьох мов привели вченого до висновку, що українська мова старша за грецьку, латинську, старослов'янську мови. Аргументацію неординарної думки вчений розпочинає з доказів походження чисел, якими користуються арійські народи, матеріалом української мови. Число один (1), на думку автора книжки, походить від українського одвін, яке з часом перетворилося на один. Таким чином утворено назви чисел в італійській, грецькій, німецькій мовах, у санскриті і т.д. Автор порівняв і звуки у індоєвропейських мовах. Наприклад, наші слова "багато", "був", "вітання", а в санскриті — "багута", "бгу", "віта". Один із висновків вченого такий: "... все, що я виклав, здається, не припускає сумніву в тому, що, як малоросійська, так і російська мови розвивалися самостійно". Отож, донедавна твердження учених про мову старослов'янську як основу мови українців, білорусів та росіян можна піддати сумніву.

/Files/photogallery/knigi-187.gif





Міністерство oсвіти і науки, молоді та спорту України

Національна дитяча гаряча лінія